Самовільним залишенням частини (СЗЧ) визнається вчинене за відсутності дозволу, зокрема наказу безпосереднього начальника (командира), залишення військової частини, а також неявка до місця служби після лікування, відпустки чи неприбуття військовослужбовця вчасно до нової частини при переведенні. Якщо оборонець самовільно залишив частину, він може бути притягнений до таких видів юридичної відповідальності:
- Адміністративної за ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення – СЗЧ тривалістю до трьох діб. Проте СЗЧ в умовах воєнного стану не вважається адміністративним проступком, а підпадає під дію норм Кримінального кодексу України (КК України).
- Кримінальної за ч. 5 ст. 407 КК України – СЗЧ понад 3 доби, вчинене в бойовій обстановці або в умовах воєнного стану.
- Кримінальної за ч. 4 ст. 408 КК України – дезертирство, тобто СЗЧ з ціллю ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.
Основний критерій відмежування дезертирства (ст. 408 КК України) від СЗЧ понад 3 доби (ст. 407 КК України) — це необмежений проміжок часу.
Отже, дезертирство є СЗЧ не на певний строк, а назавжди без наявності дозволу керівництва.