Дезертирство — це кримінальне правопорушення, передбачене статтею 408 Кримінального кодексу України, що полягає у самовільному залишенні військової частини або місця служби з наміром ухилитися від подальшого проходження військової служби. Так само дезертирством вважається навмисне неприбуття на службу у разі призначення, переведення, повернення з відрядження, відпустки або лікувального закладу — за умови, що це вчинено саме з метою уникнення служби.
Ключовим критерієм у кваліфікації дезертирства є умисел особи. Не має значення, на скільки днів особа залишила місце служби — важливо, чи мала вона намір остаточно ухилитися від військового обов’язку. Якщо ж військовослужбовець тимчасово залишив службу з наміром згодом повернутися, такі дії не вважаються дезертирством, хоча можуть бути кваліфіковані за іншими статтями.
Факт повернення до військової частини або явка з повинною до органів влади не скасовує складу злочину і не змінює його юридичну оцінку.
За даними Державної судової адміністрації України, протягом 2024 року (з 1 січня по 31 грудня) в судах перебувало 993 кримінальних провадження за статтею 408 Кримінального кодексу України. Із них 626 справ надійшли на розгляд саме в цей період. Загалом провадження охоплювали 1008 осіб.
Упродовж року було розглянуто 448 таких справ, зокрема: 224 завершилися постановленням вироку (з них 5 — із затвердженням угоди про визнання винуватості), 1 справу повернуто прокурору для доопрацювання, 213 — закрито, 9 — направлено для визначення підсудності, 1 — розглянуто з ухваленням рішення щодо застосування примусових заходів медичного характеру.
У результаті за 2024 рік було засуджено 231 особу. Водночас 212 проваджень закрито, у 2 — розглянуто питання щодо примусових заходів медичного характеру (включно з відмовами), ще 2 справи повернуто прокурору, а 9 — направлено для визначення підсудності.
На кінець 2024 року залишалося нерозглянутими 545 кримінальних проваджень, що стосувалися 554 осіб.