Стаття 407 Кримінального кодексу України передбачає кримінальну відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також за несвоєчасну без поважних причин явку на службу після звільнення з частини, призначення чи переведення, або після повернення з відрядження, відпустки чи лікувального закладу.
Суть злочину полягає саме в незаконному, без дозволу начальника, залишенні місця служби або невчасному прибутті до військової частини без наявності об’єктивних причин.
До поважних причин, які можуть виправдати несвоєчасну явку, належать:
- стихійні лиха;
- затримання органами влади;
- перебої у транспортному сполученні тощо.
Проте питання про наявність поважних причин у кожному конкретному випадку вирішується індивідуально, з урахуванням обставин справи.
Самовільним залишенням вважається такий вихід із частини, який здійснено без відповідного дозволу начальника. Якщо дозвіл було надано, але від особи, яка не мала на це повноважень, це також розцінюється як порушення.
За інформацією Державної судової адміністрації України, у період з 1 січня по 31 грудня 2024 року на розгляді судів перебувало 12 577 кримінальних проваджень щодо порушень, передбачених статтею 407 КК України. Із них 8 927 справ надійшло до судів у зазначений період. Ці провадження стосувалися 12 572 осіб.
Загалом протягом року було розглянуто 5 553 справи, зокрема:
- 1 180 — із постановленням вироку (у т. ч. 1 — із затвердженням угоди про примирення, 188 — про визнання винуватості);
- 1 — із відмовою у затвердженні угоди, повернено прокурору;
- 88 — повернуто прокурору для доопрацювання;
- 4 159 — закрито;
- 120 — направлено для визначення підсудності;
- 5 — із прийняттям рішень щодо застосування примусових заходів медичного характеру.
За 2024 рік було засуджено 1173 осіб, 3 – виправдано, щодо 4166 провадження закрито, щодо 5 – вирішено питання про застосування примусових заходів медичного характеру (у тому числі відмовлено), щодо 1 – відмовлено в затвердженні угоди і повернено прокурору для продовження досудового розслідування, щодо 87 – повернуто прокурору, щодо 119 направлено для визначення підсудності.
Станом на кінець 2024 року, залишалося 7 024 нерозглянутих кримінальних проваджень, що стосуються 7 021 особи.