Згідно з обставинами справи, дружина загиблого військовослужбовця звернулася до суду із заявою про встановлення юридичного факту належності фрагментів кісток невідомого загиблого військовослужбовця її чоловіку.
Заявниця зазначала, що її чоловік зник безвісти під час виконання бойового завдання. Через неможливість евакуації тіла було відкрито кримінальне провадження, а під час проведення судово-медичної експертизи встановлено, що виявлені обгорілі фрагменти кісток є непридатними для ДНК-дослідження та не дозволяють провести їх ідентифікацію.
Попри те, що окремим рішенням суду військовослужбовця вже було оголошено померлим, дружина не могла отримати останки чоловіка для поховання, оскільки їх належність конкретній особі офіційно не була підтверджена.
З цієї підстави вона просила суд встановити факт, що виявлені фрагменти кісток належать саме її чоловікові.
Суд першої інстанції відмовив у відкритті провадження, а апеляційний суд залишив це рішення без змін. Суди виходили з того, що питання ідентифікації останків перебуває у межах кримінального провадження та належить до компетенції органів досудового розслідування і судово-медичних експертів.
У касаційній скарзі заявниця зазначала, що не просить суд вирішити питання про видачу останків чи втручатися у кримінальне провадження, а лише встановити юридичний факт, необхідний для реалізації права на гідне поховання чоловіка, оскільки іншим способом підтвердити належність останків неможливо.
Верховний Суд зазначив, що ідентифікація тіл та їх фрагментів є спеціальною процедурою, яка здійснюється виключно в межах кримінального провадження із застосуванням спеціальних знань судово-медичних експертів. Саме органи досудового розслідування та експерти уповноважені встановлювати належність останків конкретній особі.
Верховний Суд наголосив, що суд у цивільному процесі не наділений повноваженнями самостійно визначати фізичну належність фрагментів тіла певній особі, навіть якщо проведення генетичної експертизи є неможливим через стан останків.
В судовому рішенні вказано: “…вимога про встановлення факту належності фрагментів кісток певній особі не підлягає судовому розгляду”.
За результатами розгляду справи Верховний Суд погодився з висновком про відмову у відкритті провадження.
Детальніше: постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 136/2213/25 від 25 березня 2026 року.