За обставинами справи до суду звернувся військовий з позовом до військової частини з вимогою скасувати наказ про проведення службового розслідування, на підставі якого йому не виплатили премію та додаткову винагороду за жовтень 2023 року. Свої вимоги чоловік обґрунтовував тим що, проходив службу в військовій частині в листопаді 2023 року, йому без пояснень не було виплачено премію та додаткову винагороду. Пізніше військовому довели в усній формі, що на нього було накладено стягнення за самовільне залишення частини. Чоловік зазначає, що частину не залишав, з наказом про службове розслідування ознайомлений не був. Представник частини зазначив, що в певну дату військовослужбовець прибув на позицію, але певний проміжок часу був відсутній на місці несення служби, що є підставою для накладення стягнення.
Розглянувши матеріали справи, суд вказав, що матеріали службового розслідування не містять доказів того, що військовому було доведено до відома, що він має перебувати на вказаній позиції. Окрім того, з пояснень самого військового стає зрозуміло, що він перебував на позиції в нічний час, та через погану видимість заблукав, що підтверджується показами іншого військового, який знайшов позивача.
Таким чином, чоловік не мав наміру самовільно залишати частину. Щодо ознайомлення військового про накладення на нього стягнення, суд вказав, що матеріали справи не містять доказів які б підтверджували факт ознайомлення. На підставі цього суд задовольнив вимоги військовослужбовця та скасував наказ про проведення службового розслідування.
Таку позицію висловив Донецький окружний адміністративний суд 17 квітня 2024 року у справі №200/830/24