За обставинами справи, військовий звернувся до суду з позовом до військової частини з вимогами:
визнати протиправною бездіяльність щодо непроведення звільнення з військової служби та невиплати йому грошового забезпечення, зобов’язати частину звільнити позивача зі служби, а також провести з ним розрахунок.
В обґрунтування своїх вимог чоловік зазначив, що він з 2021 року проходив службу за контрактом, та з лютого 2022 року брав участь у бойових діях. Під час захисту держави позивач потрапив під мінометний обстріл, внаслідок чого його психічне здоров’я погіршилось. Після проходження лікування військовий був визнаний непридатним до служби згідно з висновком ВЛК.
Реалізуючи своє право на звільнення зі служби, яке передбачене законодавством, чоловік звернувся з рапортом до командира частини, але рішення так і не отримав. І тому був змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.
Військова частина в відзиві зазначила, що вона не заперечує право позивача на звільнення зі служби, військовому було повідомлено про необхідність прибути до частини для проходження процедури звільнення.
Суд, розглянувши матеріали справи зазначив, що військовий має захворювання, яке заважає йому проходити подальшу військову службу. Жоден нормативно-правовий документ не передбачає особистої присутності військового для оформлення процедури звільнення.
Окрім того, суд зазначив, що в медичних документах позивача міститься інформація про те, що він переведений на лікування за місцем свого проживання й має потребу в супроводжуючих, один із який має бути медичним працівником.
Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що вимоги позивача мають бути задоволені.
Отже суд зобов’язав військову частину звільнити чоловіка зі служби та виплатити йому грошове забезпечення.
Таку позицію висловив Одеський окружний адміністративний суд 25 липня 2023 року у справі № 420/10104/23