Суть справи:
ТЦК та СП хотіли притягнути чоловіка до кримінальної відповідальності за ухилення від мобілізації, а саме: за те, що він був двічі мобілізований та у зв’язку зі скаргами на здоров’я його повертали з військової частини за місцем проживання на лікування. Проте на думку працівників РТЦК та СП, скарги на здоров’я призовника — безпідставні, та за їхніми словами жодного лікування чоловік не проходив. Йому загрожувала кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі на 3 роки. Однак суд не погодився з позицією РТЦК та визнав призовника невинним.
Позиція обвинуваченого:
Чоловік пройшов ВЛК та був визнаний придатним до військової служби. Двічі був мобілізований, його двічі відправляли до військової частини, проте щоразу повертався додому через численні скарги на здоров’я. Лікувався самостійно, в лікарню не лягав, проходити військову службу боявся. Коли отримав третю повістку та не з’явився до РТЦК та СП, провину визнав.
Позиція ТЦК та СП:
Представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) наполягають, що жодних скарг на здоров’я чоловік насправді не мав, займався симуляцією з метою неодноразового ухилення від проходження військової служби. Допитані у судовому засіданні свідки (працівники ТЦК та СП) наполягають на тому, що висновок ВЛК вірний. Чоловік придатний до військової служби, проте тривалий час ухилявся від військової служби, не маючи реальних проблем зі здоров’ям.
Рішення суду:
Суд дійшов висновку, що обвинувачений невинний в ухиленні від мобілізації, виходячи з наступного:
Недостатність доказів: суд констатував відсутність прямих доказів вручення обвинуваченому повісток, його відмови від проходження служби та наявності умислу на ухилення.
Порушення процесуальних норм: єдиними доказами в справі були рапорти працівників ТЦК та СП, написане у рапортах не було перевірено слідчими або прокурорами, відповідно такі докази є недопустимими.
Відсутність об’єктивної оцінки стану здоров’я: суд зазначив, що обвинувачений мав скарги на здоров’я, які не були належним чином перевірені.
Детальніше: Вирок Любешівського районного суду Волинської області від 22.02.2024 року у справі № 162/104/23.