Відповідно до обставин справи водій-електрик військової частини відмовився прийняти вантажний автомобіль ЗIЛ-131 по актах технічного стану через брак досвіду в обслуговуванні даного виду техніки.
Внаслідок цього командир склав відносно нього протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 172-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (Далі – КУпАП) (недбале ставлення до військової служби в умовах особливого періоду).
Під час судового засідання солдат повідомив про відсутність права управляти вантажним транспортним засобом, оскільки він має посвідчення водія категорії “В”, призначене для легкових автомобілів.
Розглянувши матеріали та фактичні обставин справи, суд зазначив, що для встановлення факту недбалого ставлення до військової служби потрібно встановити не лише факт невиконання оборонцем певного обов’язку, але й те, що воно мало місце саме в результаті недбалості. Тобто, коли військовослужбовець мав реальну можливість виконати свої обов’язки, але проявив до них байдужість та несумлінність.
Суд вказав, що керівник військової частини не з’ясував у солдата про наявність необхідної категорії водія «С» та не надав документів, у яких передбачені службові обов’язки водія-електрика.
Більше того, суд визнав протокол про адміністративне правопорушення недостатнім доказом, оскільки командир не зауважив про місце та час вчинення суспільно небезпечного діяння та спеціальну норму законодавства, яку порушив водій-електрик.
Зважаючи на те, що керівництво військової частини не довело вину солдата в здійсненні інкримінованого правопорушення, провадження по справі було закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.