До суду звернувся чоловік з позовом до управління соціального захисту населення з вимогою прийняти рішення про направлення позивача на проходження альтернативної служби за мобілізацією.
В обґрунтування вимог чоловік зазначив, що він — член релігійної організації та за своїми переконаннями не може використовувати зброю. Таким чином він не може виконувати військовий обов’язок повноцінно, що є підставою для направлення його для проходження альтернативної служби. З цією метою він звернувся до соцзахисту з заявою.
Представник управління соціального захисту у відзиві зазначив, що право на проходження альтернативної служби виникає тільки у випадку призову на строкову службу. Законодавство України не передбачає альтернативну службу для осіб, які призвані під час особливого періоду за мобілізацією.
Розглянувши обставини справи, суд вказав, що стаття 35 Конституції України гарантує громадянам право на свободу віросповідання. Відповідно до Указу Президента № 64/2022 під час дії воєнного стану можуть обмежуватися права громадян, які гарантовані статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції. Таким чином право вірян на свободу віросповідання, яке включає в себе право на проходження альтернативної служби, ніяким чином не обмежувалось.
Тож чоловік має право на проходження альтернативної служби за призовом під час мобілізації.
Окрім того, суд вказав на необхідність внесення змін до низки законів для врегулювання питання проходження даного виду служби.
З урахуванням вищенаведеного суд визнав протиправними дії управління соцзахисту та зобов’язав їх повторно розглянути заяву чоловіка з урахуванням правової оцінки суду.
Таку позицію висловив Черкаський окружний адміністративний суд 03 червня 2024 року у справі № 580/2375/24
Єдиний державний реєстр судових рішень (court.gov.ua)