Згідно з обставинами справи, чоловік звернувся до суду з позовною заявою щодо оскарження відмови територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі – ТЦК та СП) у наданні йому відстрочки. Він зазначив, що у зв’язку з тим, що його батько має встановлену групу ІІ групу інвалідності, ТЦК та СП надав йому відстрочку до грудня 2023 року. У січні 2024 року чоловік надіслав до ТЦК та СП документи для продовження відстрочки, але отримав відмову. Причиною відмови було те, що обов’язок утримання батька покладається на матір чоловіка, а документи, що підтверджують її непрацездатність, не були надані.
Розглянувши матеріали справи, суд зазначив, що відповідно до абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов’язаних відповідно до закону їх утримувати.
На основі поданих доказів суд встановив, що шлюб між матір’ю та батьком чоловіка розірвано. Матір разом із його сестрою проживають в іншому населеному пункті. При цьому мати покриває всі витрати на сестру, яка є студенткою. Враховуючи це, суд вирішив, що мати чоловіка, несучи витрати на утримання сестри, не має змоги матеріально утримувати батька чоловіка. Встановлені факти, на думку суду, підтверджують право чоловіка на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
У зв’язку з наведеним, суд задовольнив позовні вимоги чоловіка, визнав протиправною відмову в наданні відстрочки та зобов’язав ТЦК та СП її надати.