▫️Оборонець звернувся до суду через те, що військова частина не виплатила йому додаткову винагороду. Він зазначив, що захищав населення від збройної агресії рф та під час чергування у добовому наряді несення служби на блокпостах роти охорони в районі ведення бойових дій отримав травму.
▫️Розглянувши обставини справи, суди першої та апеляційної інстанції відмовили у задоволенні позовних вимог через відсутність доказів участі оборонця у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
▫️Не погодившись з рішенням судів попередніх інстанцій, військовослужбовець подав касаційну скаргу, вказавши, що для виплати додаткової грошової винагороди у розмірі до 100000 грн достатньо участі у заходах із забезпечення оборони України, включаючи знаходження безпосередньо в районах у період виконання зазначених заходів.
▫️У свою чергу Верховний суд визначив, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій само по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн на місяць.
Тобто головна вимога для нарахування фінансової підтримки – це здійснення оборонцем спеціальних бойових завдань та заходів з національної безпеки і оборони, що підтверджується відповідними документами (бойовий наказ або розпорядження, журнал бойових дій тощо).
▫️Верховний суд дійшов висновку, що несення чоловіком служби на блокпосту безпосередньо біля проведення бойових дій не є безпосередньою участю у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони. Тому касаційна скарга була залишена без задоволення.