Нашій команді вдалося захистити інтереси клієнта, батько якого віддав життя, виконуючи військовий обов’язок у боротьбі за незалежність України. Батько клієнта був сержантом по мобілізації, навідником кулеметного взводу мотопіхотного батальйону. У березні 2023 року під час виконання службових обов’язків у зоні бойових дій він зазнав тяжкого мінно-вибухового поранення внаслідок ворожого обстрілу. Попри тривале лікування у травні 2023 року він помер.
Надані медичні документи, висновки військово-лікарських комісій та наказ командира військової частини підтвердили: поранення і захворювання, що призвели до смерті, безпосередньо пов’язані із захистом Батьківщини.
Попри ці докази, районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки відмовив нашому клієнту у відстрочці від мобілізації, пославшись на формулювання, що його батько “помер”, а не “загинув”, і тому підстави для застосування статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” відсутні.
Ми оскаржили це рішення в суді, довівши, що:
- смерть військовослужбовця є наслідком поранення, отриманого у зоні бойових дій;
- відповідно до офіційних документів, вона прямо пов’язана з виконанням обов’язків військової служби та захистом України;
- позивач має право на відстрочку як син військовослужбовця, який загинув (помер) у зв’язку із захистом Батьківщини.
Суд першої інстанції погодився з нашими аргументами та визнав відмову ТЦК та СП неправомірною, зобов’язавши надати клієнту відстрочку від мобілізації.
Так ми домоглися справедливості: держава офіційно визнала зв’язок смерті військовослужбовця з захистом України, а його син отримав гарантоване законом право на відстрочку.
