Захист прав військовослужбовців у справах про стягнення кредитної заборгованості

Іноді захисники стикаються з ситуацією, коли банк чи колекторська компанія подає позов про стягнення кредиту. Формально закон на боці військовослужбовця. Але, щоб цей захист спрацював, нерідко доводиться йти до суду й доводити свою позицію документально.

Які саме гарантії передбачені для військових-боржників, де фінансові установи найчастіше намагаються їх оминути, і яким чином адвокат супроводжує такі справи від першого листа банку до рішення суду?

Ключовою нормою вважається частина 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Вона звільняє військового від нарахування штрафних санкцій, пені та відсотків за користування кредитом. Мова не про те, що борг «прощається» в побутовому розумінні — тіло кредиту (сама позичена сума) залишається до сплати в будь-якому випадку. Звільнення стосується виключно надбудови над основним боргом, тобто тієї частини, яку банк нараховує саме за прострочення й користування коштами.

На кого поширюється пільга

Коло осіб, які можуть на неї розраховувати, зазнавало кількох законодавчих уточнень, саме через це часто виникають непорозуміння.

І це не просто формальність, адже дата укладення кредитного договору й період, за який нараховані відсотки, визначають, яка саме редакція застосовується. Суди відмовляють у списанні нарахувань за період, коли клієнт ще не підпадав під жодну з категорій. Тому дата призову, участі в бойових заходах і підписання кредитного договору повинні бути зіставлені буквально по днях.

Пільга також поширюється на поранених і осіб з інвалідністю внаслідок участі в бойових діях, на членів родин загиблих захисників, а також на тих, хто перебуває в полоні чи визнаний зниклим безвісти.

На час дії воєнного стану та протягом 90 днів після його завершення банки й колектори взагалі не мають права висувати вимоги про повернення коштів до військовослужбовця, який підтвердив свій статус.

Коли банки не погоджуються надати пільгу

Фінансові установи рідко відмовляють прямим текстом. Найпоширеніші сценарії виглядають інакше.

• Заява військовослужбовця «губиться» або розглядається формально, без фактичного перерахунку;
• Позов подається одразу на повну суму — тіло боргу плюс усі нараховані відсотки й пеню, а обов’язок довести право на пільгу перекладається на відповідача;
• Право вимоги передається за договором факторингу новому кредитору, який заявляє, що не отримував документів про статус військового від попереднього кредитора, і тому нараховує відсотки й після факту передачі права вимоги;
• Банк ігнорує 90-денний мораторій і продовжує телефонні та письмові вимоги під час дії воєнного стану.

Кожен із цих сценаріїв має конкретну правову відповідь, і саме тут відмінність між самостійним захистом і супроводом адвоката матиме значні наслідки.

Що робити в такій ситуації

Першим кроком буде письмове звернення до банку чи фінансової компанії з поданням підтвердних документів (витяг з наказу про мобілізацію, довідка з військової частини про участь у заходах оборони, посвідчення учасника бойових дій). Реструктуризація й перерахунок графіка платежів на цьому етапі не потребують судового розгляду, адже кредитор має право самостійно переглянути умови.

Якщо установа ігнорує звернення або справа вже передана до суду, доцільно:

а) подати клопотання про тимчасове зупинення нарахувань за кредитним договором до ухвалення остаточного рішення;

б) звернутися зі скаргою до Національного банку України, який здійснює нагляд за дотриманням цієї норми банками, факторинговими та колекторськими компаніями;

в) долучити до матеріалів справи повний пакет доказів статусу, навіть якщо кредитору документи раніше не подавалися. Суд, встановивши підстави, зобов’язаний самостійно перерахувати заборгованість і виключити з неї неправомірно нараховані суми.

Як юридична компанія захищає права військовослужбовця в справах про стягнення боргів за кредитом

Судова практика та успішні кейси

Справа № 173/1374/25.
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області, рішення від 27.11.2025. Фінансова компанія вимагала стягнути з військовослужбовиці 47 327,40 грн — тіло кредиту та відсотки, нараховані як первісним кредитором, так і новим власником права вимоги за договором факторингу. Суд встановив, що відповідачка проходить військову службу за контрактом і брала безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України, а отже підпадає під дію частини 15 статті 14 Закону в редакціях, чинних із 4 та 18 травня 2024 року. У результаті суд самостійно перерахував заборгованість і списав відсотки, нараховані за період з 4 травня по 25 вересня 2024 року, попри те, що відповідачка не подавала відповідних документів кредитору заздалегідь. Суд також удвічі зменшив заявлені позивачем витрати на правничу допомогу: з 10 000 грн до 3 000 грн, визнавши їх явно завищеними для справи такої складності.

Постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 03.10.2024 за апеляційною скаргою відповідача на рішення Тисменицького районного суду від 10.06.2024 (суддя Д. В. Гриньків).

У справі про стягнення заборгованості за чотирма кредитними договорами на загальну суму понад 64 тис. грн. Суд першої інстанції задовольнив позов частково, стягнувши тіло кредитів та відсотки. В апеляції відповідач, військовослужбовець контрактної служби з 2010 року, учасник бойових дій, довів статус документально (військовий квиток, посвідчення учасника бойових дій, довідка про проходження служби). Апеляційний суд повністю скасував рішення в частині стягнення відсотків за всіма чотирма договорами, вказавши, що частина 15 статті 14 Закону є самостійною нормою прямої дії, яка не вимагає наявності статусу учасника бойових дій як обов’язкової умови та поширюється на військовослужбовця незалежно від того, чи звертався він із заявою до кредитора завчасно. Суд також перерозподілив судові витрати пропорційно задоволеним вимогам.

Навіщо залучати військового адвоката, якщо можна все зробити самостійно