Для отримання “бойових” не обов’язково перебувати під вогневим ураженням чи вступати у безпосереднє зіткнення з противником: позиція Верховного Суду

Військовослужбовець звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності військової частини щодо неповного нарахування та виплати “бойових”.
Позивач зазначав, що з листопада 2022 року безпосередньо забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії у районах ведення бойових дій на території Донецької та Луганської областей. Незважаючи на це, йому було виплачено лише 30 000 грн додаткової винагороди замість збільшеної винагороди у розмірі до 100 000 грн.
Військова частина заперечувала проти позову, посилаючись на те, що військовослужбовець не перебував у зоні активного бойового зіткнення та не зазнавав безпосереднього вогневого ураження противника, як того вимагає наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України №628/8/81-22-АГ “Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168”.
Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позов було частково задоволено. Суди визнали протиправною бездіяльність військової частини щодо неповного нарахування додаткової винагороди та зобов’язали здійснити її виплату в підвищеному розмірі за відповідний період.
У касаційній скарзі військова частина наполягала, що право на збільшену винагороду виникає лише за умови безпосереднього зіткнення з противником або перебування під вогневим ураженням.
Верховний Суд зазначив, що постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного стану” передбачає дві самостійні підстави для виплати збільшеної додаткової винагороди: безпосередню участь у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії безпосередньо в районах ведення бойових дій.
Суд наголосив, що вимоги щодо обов’язкового безпосереднього зіткнення з противником або вогневого ураження не можуть поширюватися на всі категорії військовослужбовців, які виконують бойові завдання в районах ведення бойових дій. Такі додаткові умови фактично звужують коло осіб, які мають право на підвищену винагороду, що суперечить постанові Кабінету Міністрів України.
Верховний Суд підкреслив, що акти нижчої юридичної сили не можуть встановлювати додаткові обмеження чи звужувати права, визначені актом вищої юридичної сили. У разі виникнення такої колізії перевага надається акту вищої юридичної сили.
У зв’язку із наведеним Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій та залишив касаційну скаргу військової частини без задоволення.
Детальніше: постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 380/3973/23 від 21 жовтня 2025 року.