Обставини справи
Військовослужбовець проходив військову службу в одному з загонів Державної прикордонної служби України. У період з листопада 2022 по січень 2023 він перебував у відрядженні в іншому прикордонному загоні та брав безпосередню участь у бойових діях.
Державна прикордонна служба не виплатила військовому додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень, як це передбачено Постановою Кабінету Міністрів України №168, у зв’язку з чим оборонець звернувся до суду.
Суду чоловік надав витяг із бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України, де зазначена мета бойових дій та строк, в який військовий повинен її досягти.
Суд першої та апеляційної інстанцій відмовив у задоволенні позовних вимог з тієї підстави, що у військового не було доказів безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а сам по собі бойовий наказ не свідчить про те, що військовослужбовець його виконував.
Втім Верховний Суд вказав, що такий висновок судів передчасний і ґрунтується на неповно встановлених обставинах справи. Під час розгляду справи слід з’ясувати також, які саме завдання і де (на якому напрямку) виконував військовослужбовець упродовж спірного періоду та/або де проходив службу в цей час, а також якими доказами це підтверджується.
Оцінка судом таких доказів має істотне значення для правильного вирішення аналогічних спорів, адже підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах здійснюється на підставі комплексу інформації, наявної у відповідних документах, а відповідно до пункту 3 наказу №628/0/81-22-АГ перелік підтвердних документів допускає альтернативність і не зведений винятково до їхньої сукупності.
За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направив справу на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.
Посилання на рішення суду: https://reyestr.court.gov.ua/Review/120609569