В умовах загальної мобілізації в Україні значно зросла кількість кримінальних проваджень за статтею 336 Кримінального кодексу України (далі – КК України): ухилення від призову на військову службу під час мобілізації. Утім, судова практика свідчить: у деяких випадках сторона обвинувачення не спроможна довести наявність умислу на ухилення, а також сам факт покладення на особу обов’язку з’явитися за мобілізаційною повісткою.
Часто причинами таких виправдувальних вироків стає відсутність доказів проходження військово-лікарської комісії, неналежне оформлення чи вручення повісток, непідтвердження статусу особи як придатної до військової служби, або ж наявність поважних причин неявки.
У низці справ суди наголошують, що лише встановлення факту ухилення після законного медичного огляду, офіційного визнання придатності та належного повідомлення про призов може вважатися підставою для кримінальної відповідальності.
Наприклад, вироком Яворівського районного суду Львівської області у справі № 944/3921/22 від 31 березня 2025 року чоловіка визнано невинуватим у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ст. 336 КК України.
Відповідно до обставин справи, обвинувачений нібито намагався незаконно перетнути державний кордон України через пункт пропуску «Грушів-Будомєж» у Львівській області. Для цього він використав службове посвідчення працівника прокуратури, яке зберігав без законних підстав після звільнення з посади. Під час спроби виїзду за межі України чоловік був затриманий працівниками Державної прикордонної служби до моменту перетину кордону.
Такі дії були кваліфіковані, в тому числі, за ст. 336 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений своєї вини не визнав. За його словами, на початку війни він перебував у місті Ірпінь разом із сім’єю. З огляду на бойові дії, вирішив супроводжувати родину до кордону для безпечного виїзду жінок і дітей за межі України.
Обвинувачений стверджував, що не мав наміру перетинати державний кордон, а перебував біля пункту пропуску лише для передачі зброї на зберігання прикордонникам. Пояснив, що після того, як родина перетнула кордон, вони з батьком поверталися назад та вирішили здати зброю, аби уникнути можливих непорозумінь на численних блокпостах дорогою.
Після цього без пояснень причин його автомобіль оглянули, вилучили зброю та документи, а його самого затримали. Він наголосив, що не надавав прикордонникам ніяких неправдивих документів, не пропонував неправомірну вигоду, а також не мав умислу ухилятися від мобілізації чи завдати шкоди державним інтересам.
Розглянувши матеріали справи, суд зазначив, що стороною обвинувачення не надано суду переконливих доказів, а саме: повістки районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, розписки про її отримання, копії висновку військово-лікарської комісії, та не доведено перед судом обставин щодо ухилення чоловіка від призову за мобілізацією, а тому суд визнав чоловіка невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.
Вироком Київський районний суд м. Харкова у справі №953/9807/24 від 19 березня 2025 року визнав чоловіка невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.
У липні 2024 року обвинувачений, який є військовозобов’язаним, прибув до територіального центру комплектування для проходження військово-лікарської комісії, за результатами якої був визнаний придатним до служби. Утім, він відмовився від отримання повістки, посилаючись на свої релігійні переконання. У визначений день він без поважних причин не прибув до територіального центру, а згодом письмово підтвердив свою відмову від призову за мобілізацією.
У судовому засіданні чоловік вини не визнав, пояснивши, що є членом релігійної громади євангельських християн-баптистів «Харківська церква “Благодать”». Зазначив, що його віра не дозволяє брати до рук зброю, носити військову форму чи присягати, тому він може виконувати лише альтернативну (невійськову) службу цивільного характеру. Також обвинувачений наголосив, що працює інженером-радіофізиком у Радіоастрономічному інституті, який виготовляє системи радіолокації для потреб оборони, тому вважає свою роботу внеском у захист держави. За його словами, керівництво підприємства намагалося забезпечити бронювання працівників, однак процедура не була завершена.
Приймаючи рішення, суд встановив, що чоловік з 2016 року є постійним членом зазначеної релігійної організації. За зареєстрованим статутом релігійна громада належить до релігійного напрямку євангельських християн-баптистів та її віровчення не допускає користування зброєю. Євангельські християни-баптисти включені до затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №2066 від 10 листопаа 1999 року (зі змінами) Переліку релігійних організацій з відповідним віровченням, члени яких до настання у країні особливого періоду мали право на альтернативну (невійськову) службу за Законом №1975XII. Отже, позиція релігійної організації про несумісність її віровчення з використанням зброї була офіційно задекларована і зафіксована державою в установленому чинним законодавством порядку.
Також суд дійшов висновку про наявність в обвинуваченого глибоких, щирих і послідовних релігійних переконань, які вступають у непереборний конфлікт з виконанням військового обов’язку, а тому він має право на сумлінну відмову від військової служби і заміну її на альтернативну (невійськову).
Враховуючи наведене, суд виправдав обвинуваченого.
Детальніше: вирок Київського районного суду м. Харкова у справі №953/9807/24 від 19 березня 2025 року
Вироком Тячівського районного суду Закарпатської області у справі № 307/1957/22 від 28 листопада 2023 року суд визнав чоловіка невинуватим у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.
Відповідно до матеріалів справи 26 лютого 2022 року чоловік після проходження військово-лікарської комісії був визнаний придатним до служби та підлягав призову під час мобілізації. Отримавши мобілізаційне розпорядження, він не прибув у визначений час до пункту збору без поважних причин, чим, за версією слідства, ухилився від виконання конституційного обов’язку щодо захисту Батьківщини.
У судовому засіданні чоловік вину не визнав. Він пояснив, що приїхав із Києва додому на Закарпаття, де його затримали поліцейські та доставили до пункту збору військовозобов’язаних. За його словами, жодного медичного огляду він не проходив, лише повідомив, що має вроджену ваду серця, психічні розлади та перебуває на обліку у нарколога. Після кількох годин перебування у пункті його відпустили, не вручивши жодного письмового повідомлення чи мобілізаційного розпорядження. Обвинувачений стверджував, що свого підпису під документом не ставив, а факт відмови від його отримання не оформлювався.
Приймаючи рішення у справі, суд встановив, що стороною обвинувачення ніяких доказів того, що чоловік був завчасно та належним чином повідомлений саме про місце, час явки для відправки до військової частини для проходження військової служби за мобілізацією, а також доказів того, що він відмовився від отримання повістки на призов під час загальної мобілізації і тим самим умисно ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, не надано.
Враховуючи наведене, суд визнав чоловіка невинуватим.
Вироком Тячівського районного суду Закарпатської області у справі № 307/961/22 від 24 травня 2023 року суд визнав невинуватим чоловіка у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.
Чоловік у березні 2022 року, перебуваючи у пункті збору військовозобов’язаних, відмовився отримати повістку під час загальної мобілізації та підписав акт про відмову, чим, за версією обвинувачення, ухилився від призову без поважних причин.
У суді чоловік вини не визнав. Він пояснив, що звернувся до прикордонників, аби дізнатися, чи можуть виїхати за кордон особи, які проходили альтернативну службу. Там його затримали та передали до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. За словами обвинуваченого, він повідомив, що є членом релігійної організації Свідків Єгови та ще у 2011 році проходив альтернативну службу. Після проходження медичного огляду військово-лікарською комісією, яка визнала його придатним, він подав заяву про бажання проходити саме альтернативну (невійськову) службу, оскільки його релігійні переконання не дозволяють брати до рук зброю. Водночас він підтвердив, що відмовився отримати повістку на відправку до військової частини, підписавши відповідний акт.
Розглянувши справу, суд зазначив, що матеріали справи не містять жодного доказу проходження чоловіком медичного огляду військово-лікарською комісією. Зважаючи на відсутність висновку щодо ступеня придатності до військової служби, підстав для вручення повістки не було. Крім цього, стороною обвинувачення не доведено, що чоловік є особою, яка підлягає призову на військову службу під час мобілізації, оскільки йому вручалася повістка на призов під час загальної мобілізації до проходження ним військово-лікарської комісії та визнання його придатним до військової служби, що суперечить вимогам чинного законодавства України.
Враховуючи наведене, суд виправдав чоловіка.
Вироком Драбівський районний суд Черкаської області у справі № 692/897/22 від 19 січня 2023 року виправдав чоловіка у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.
Відповідно до обставин справи, чоловіку інкримінували ухилення від призову під час мобілізації, оскільки він, будучи військовозобов’язаним, не з’явився до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у визначений час без поважних причин.
У суді чоловік визнав вину частково та пояснив, що стався непорозуміння, оскільки працівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки телефоном повідомив йому час явки, однак він неправильно його почув. Наступного дня йому зателефонували повторно та повідомили, що приходити вже не потрібно, після чого жодних викликів він більше не отримував.
Суд, проаналізувавши пояснення обвинуваченого та показання свідка, встановив, що чоловік не мав умислу ухилятися від служби, а його неявка стала наслідком непорозуміння щодо часу прибуття та усних вказівок, що потреби приходити немає.
Оскільки вручена повістка стосувалася іншої дати, а телефонний дзвінок не є належним способом оповіщення, суд дійшов висновку, що доказів про навмисне ухилення немає.
Відтак у діях чоловіка відсутній склад кримінального правопорушення за ст. 336 КК України, тож його було виправдано.
Детальніше: вирок Драбівського районного суду Черкаської області у справі № 692/897/22 від 19 січня 2023 року