Військовослужбовець звернувся до суду з позовною заявою щодо визнання протиправними та скасування наказів командира військової частини про визнання його таким, що самовільно залишив військову частину чи місце служби (а саме: наказів про зняття з грошового та продовольчого забезпечення, про увільненення від займаної посади, призупинення військової служби та дії контракту). Він зазначив, що згадані накази не передбачені законодавством України, тому самовільне залишення військової частини не було підтверджене належним чином, отже, його позбавлення всіх видів забезпечення є незаконним.
Розглянувши матеріали справи, суд зазначив, що ст.172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає адміністративну відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби, а ст. 407 Кримінального кодексу України встановлює кримінальну відповідальність за такі діяння.
Суд наголосив, що притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності відповідно до законодавства України здійснюється суддею за результатом розгляду протоколу про адміністративне правопорушення або обвинувального акту. Тобто лише суддя може вирішувати питання наявності чи відсутності факту вчинення правопорушення, про що виноситься постанова чи вирок.
В рішенні зазначено: “Видання командиром військової частини наказу, яким особа визнається такою, що самовільно залишила військову частину чи місце служби, чинним законодавством не передбачено”.
У зв’язку з наведеним суд дійшов висновку, що військова частина діяла неправомірно, знявши військовослужбовця з усіх видів забезпечення, увільнивши його від займаної посади, призупинивши військову службу та дію контракту. Суд задовольнив позовні вимоги військовослужбовця в частині визнання протиправними та скасування вказаних вище наказів. Крім цього, суд зобов’язав частину виплатити військовослужбовцю грошове забезпечення в повному обсязі.
Детальніше: Дніпропетровський окружний адміністративний суд у справі № 160/27919/24 від 14 січня 2025 року.