Відповідно до обставин справи, військовослужбовець побив свого підлеглого, який перебував у стані алкогольного сп’яніння. Від заподіяних ушкоджень останній помер на місці. За такі дії чоловіка визнано винним та засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 426-1 (перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень), ч. 1 ст. 119 Кримінального кодексу України (далі – КК) (вбивство через необережність).
Суди першої та апеляційної інстанцій засудили військовослужбовця до покарання у вигляді позбавлення волі.
Не погоджуючись із таким рішенням, представник засудженого подав касаційну скаргу, зазначивши, що в діях його підзахисного немає ознак перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень. Крім цього, захисник просив звільнити військовослужбовця від реального відбування покарання з випробуванням.
Розглянувши матеріали справи, суд касаційної інстанції не погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що в їх рішеннях не обґрунтовано, що військовослужбовець мав намір порушити порядок несення військової служби, що передбачене ст. 426-1 КК. Апеляційний суд зосередив свою увагу тільки на доведеності тієї обставини, що засуджений був військовою службовою особою, чого недостатньо для його звинувачення за вчинення перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень.
У зв’язку з наведеним, справа була направлена до апеляційного суду на новий розгляд.