Повернувся до служби ще до набрання чинності новим законом: Верховний Суд звільнив військовослужбовця від відповідальності за СЗЧ

Згідно з обставинами справи, військовослужбовця було засуджено за ч. 5 ст. 407 КК України за самовільне залишення військової частини в умовах воєнного стану. 13 квітня 2023 року він самовільно залишив місце тимчасової дислокації військової частини, а 21 квітня 2023 року добровільно повернувся до служби та був зарахований наказом командира на всі види забезпечення.
Суд першої інстанції визнав військовослужбовця винуватим та призначив йому покарання у виді 5 років позбавлення волі. Апеляційний суд залишив вирок без змін.
Захисник у касаційній скарзі наполягав на застосуванні ч. 5 ст. 401 КК України, яка передбачає можливість звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вперше під час воєнного стану вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 407 або 408 КК України, за умови добровільного повернення до військової служби та наявності згоди командира.
Верховний Суд звернув увагу, що відповідна норма була запроваджена Законом України №3902-IX, який набув чинності 7 вересня 2024 року. Водночас цей закон покращує становище осіб, які вчинили відповідні кримінальні правопорушення, а тому відповідно до ст. 58 Конституції України та ст. 5 КК України має зворотну дію в часі.
Суд встановив, що хоча військовослужбовець не подавав окремого письмового клопотання про намір повернутися на військову службу, він ще до набрання чинності Законом №3902-IX добровільно повернувся до військової частини та фактично продовжив проходження військової служби.
На думку Верховного Суду, такі дії свідчать про реальне добровільне волевиявлення військовослужбовця щодо продовження служби та за своєю правовою природою відповідають вимозі добровільного звернення, передбаченій ч. 5 ст. 401 КК України.
Водночас після повернення військовослужбовець продовжував проходити службу до 8 грудня 2023 року, коли був звільнений за станом здоров’я на підставі висновку ВЛК про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку. Йому також було встановлено ІІІ групу інвалідності, причиною якої було захворювання, пов’язане з проходженням військової служби.
Верховний Суд дійшов висновку, що подальше проходження служби після повернення стало неможливим з незалежних від військовослужбовця причин, а тому це не може бути перешкодою для застосування положень ч. 5 ст. 401 КК України.
У зв’язку з цим Верховний Суд скасував вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, звільнив військовослужбовця від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 407 КК України та закрив кримінальне провадження.
Детальніше: постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 484/3679/23 від 15 жовтня 2025 року.