Згідно обставин справи, чоловік звернувся до суду, оскаржуючи бездіяльність територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі – ТЦК та СП), яка полягає у ненаданні йому відстрочки від мобілізації.
Він зазначив, що був мобілізований та проходив службу з 2022 року, згодом був звільнений з військової служби та працевлаштувався на підприємство критичної інфраструктури, де отримав бронювання.
Відмову ТЦК та СП аргументувало тим, що чоловік є резервістом, а тому не підлягає бронюванню.
Розглянувши матеріали справи, суд зазначив, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У рішенні суду зазначено, що ключовим аспектом справи є те, що чоловік, який після звільнення був включений до оперативного резерву, мав статус заброньованого. Саме на цій підставі ТЦК та СП аргументував відмову у внесенні його до спеціального військового обліку.
Однак суд дійшов висновку, що законодавство не містить прямої заборони на бронювання осіб з оперативного резерву, а ТЦК та СП не надав жодної норми, яка б таку заборону передбачала.
Крім того, суд вказав, що згідно з чинним законодавством, ТЦК та СП зобов’язані протягом п’яти робочих днів після отримання рішення про бронювання внести відповідну особу до спеціального військового обліку, незалежно від її перебування в резерві.
Таким чином, ТЦК та СП не мають дискреційного права вирішувати питання про внесення особи до обліку — бронювання автоматично породжує такий обов’язок.
Cуд визнав бездіяльність ТЦК та СП у ненаданні відстрочки протиправною та зобов’язав ТЦК та СП розглянути заяву на відстрочку.