Військовослужбовець звернувся до суду, оскаржуючи бездіяльність військової частини щодо непроведення йому всіх належних виплат грошового забезпечення при звільненні (зокрема щодо нарахування основних видів грошового забезпечення та грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня кожного календарного року, а не 1 січня 2018 року).
Суд першої інстанції повністю задовольнив позов, але апеляційний суд залишив його без розгляду через пропуск тримісячного строку для звернення до суду щодо стягнення заробітної плати. На думку суду, такий строк почався 30 березня 2023 року, тобто з дня вручення грошового атестату, і мав би закінчитися 30 червня 2023 року. Звернувшись до суду у вересні 2023 року, військовослужбовець його пропустив.
Не погоджуючись із таким рішенням, чоловік подав касаційну скаргу, мотивовану тим, що строк звернення до суду був пропущений з поважної причини, а саме через виконання бойових завдань.
Суд касаційної інстанції зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак з 19 липня 2022 року почали діяти зміни, відповідно до яких працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. З заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, – у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Особливістю вирішення даного спору є те, що військовослужбовець просив перерахувати грошове забезпечення за період як до, так і після внесення змін до ст. 233 КЗпП України.
Суд встановив, що якщо тривалі правові відносини виникли за старою редакцією ст. 233 КЗпП України, яка діяла до 19 липня 2022 року, і були припинені після цієї дати, то правове регулювання відбувається так: для періоду до 19 липня 2022 року застосовуються норми старої редакції ст. 233, а з 19 липня 2022 року — норми нової редакції.
Крім цього, враховуючи період запровадження на території України карантину, суд встановив, що відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними ст. 233 КЗпП України, почався 1 липня 2023 року, а тому, подаючи позовну заяву у вересні 2023 року, військовослужбовець його не пропустив.
Враховуючи наведене, суд направив справу для продовження розгляду в апеляційній інстанції.
В той же час військовослужбовець, звертаючись до суду з позовом, може просити поновити строки звернення, обгрунтовуючи це поважними причинами: перебування в зоні бойових дій, пораненнями та іншими поважними причинами
Детальніше: постанова Верховного Суду у справі № 460/21394/23 від 21 березня 2025 року.