Чоловік звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову від 23.08.2024 про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
У постанові зазначено, що 10.05.2024 військовозобов’язаний під особистий підпис отримав повістку про прибуття до ТЦК та СП, в якому перебуває на обліку, 13.05.2024. Проте,у встановлений термін чоловік то ТЦК не прибув, про причини неявки не повідомив, будь-яких інших відомостей про себе не надав, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Згідно з постановою начальник ТЦК та СП наклав на чоловіка штраф у розмірі 17 000 грн.
Суд дослідив, що в цій постанові відсутні відомості про ознайомлення з її змістом та, зокрема, її отримання чоловіком.
Також суд зазначив, що притягнення чоловіка до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП неможливе, оскільки обов’язок його прибуття до ТЦК було встановлено на 13 травня 2024 року, а відповідальність за ч.3 ст.210-1 КупАП встановлено з 19 травня 2024 року.
Таким чином закон, який погіршує становище, не має зворотної дії. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що в діях чоловіка відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, а ТЦК та СП не довели належним чином вини чоловіка.
У зв’язку з наведеним суд скасував постанову про адміністративне правопорушення та закрив справу.