Відповідно до обставин справи чоловік звернувся до суду, оскаржуючи бездіяльність територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі – ТЦК та СП), яка полягає у ненаданні йому відстрочки від призову на військову службу.
Він зазначив, що з листопада 2020 року проходив строкову військову службу та у квітні 2024 року був виключений зі списків особового складу військової частини на підставі указу Президента України «Про звільнення в запас військовослужбовців строкової військової служби». Маючи право на відстрочку на підставі абз. 16 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» чоловік надіслав поштовим зв’язком заяву в ТЦК та СП на відстрочку з усіма необхідними документами, однак відповідь так і не отримав.
Розглянувши матеріали справи, суд зазначив, що законодавство України не передбачає обов’язку особистого відвідування особою ТЦК та СП для подання заяви та документів на відстрочку. Обов’язок «особисто подати заяву» не означає «особисто прибути», а тому отримавши таку заяву з додатками, ТЦК та СП повинен був прийняти відповідне рішення за наслідком її розгляду по суті щодо надання відстрочки або відмови у наданні відстрочки.
У зв’язку з наведеним суд визнав нерозгляд заяви на відстрочку протиправним та зобов’язав ТЦК та СП розглянути подану заяву.
Детальніше: рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 280/5765/24 від 15 серпня 2024 року