За обставинами справи до суду звернувся військовий з позовом до військової частини. У своїй заяві чоловік просив зобов’язати військову частину нарахувати та виплатити йому середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 06.03.2020 року по 15.08.2024 року.
В обґрунтування своїх вимог чоловік зазначав, що у 2020 році він був звільнений з військової служби. Однак командування військової частини не нарахувало йому належні виплати при звільненні в повному розмірі. У зв’язку з цим він був змушений звертатися до суду. 15.08.2024 року на виконання рішення суду військова частина здійснила повний розрахунок при звільненні зі служби: в чоловіка виникло право на отримання компенсації за несвоєчасний розрахунок.
Розглянувши матеріали справи, суд вказав, що механізм нарахування та виплати середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні з військової служби регулюється Кодексом законів про працю.
Відповідно до положень КЗпП, роботодавець у разі затримки розрахунку при звільненні з його вини має виплатити працівнику середній заробіток за час такої затримки.
Позивач був звільнений 06.03.2022 року, а остаточний розрахунок з ним був проведений 15.08.2024 року, тож він має право на отримання компенсації за вказаний період.
Враховуючи вищенаведене, суд зобов’язав виплатити чоловіку середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 291 905 гривень.
Таку позицію висловив Закарпатський окружний адміністративний суд у своєму рішенні від 10 січня 2025 року по справі № 260/5992/24