Відповідно до обставин справи, військовослужбовець за мобілізацією в липні 2024 року самовільно залишив місце служби з наміром більше туди не повертатися. У зв’язку з цим його обвинуватили у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 Кримінального кодексу України (далі – КК України) (дезертирство).
Під час розслідування справи військовослужбовець виявив бажання продовжити проходження військової служби. Враховуючи те, що командир військової частини не заперечував проти цього, прокурор подав до суду клопотання про звільнення чоловіка від кримінальної відповідальності.
Розглянувши подані документи, суд зазначив, що відповідно до ч. 5 ст. 401 КК України особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене, в тому числі ст. 408 може бути звільнена від кримінальної відповідальності, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
У зв’язку з наведеним, суд звільнив військовослужбовця-дезертира від кримінальної відповідальності.