Відповідно до обставин справи, військовослужбовець у жовтні 2022 року самовільно залишив збірний пункт військової частини, а 7 лютого 2023 року з’явився до правоохоронного органу. У зв’язку з такими діями його обвинуватили у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України (самовільне залишення військової частини або місця служби).
У вчиненому чоловік свою вину визнав та щиро розкаявся. Він зазначив, що зробив це через неготовність до передислокації, однак планував в подальшому повернутись до служби.
За результатом розгляду матеріалів справи, суд вказав, що обвинувачений повністю визнав свою вину, висловив готовність нести відповідальність, висловив жаль за вчинок та щиро розкаявся, що є обставиною, яка пом’якшує покарання.
Приймаючи рішення, суд наголосив: “Відповідно до вимог ст.75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням”.
У зв’язку з щирим каяття війсьовослужбовця суд прийняв рішення призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років з одночасним звільненням від його реального відбування з випробуванням.
Слід зауважити, що в цій справі відсутня апеляційна скарга з вимогою реального відбування покарання, що є нетиповим для судової практики у справах такої категорії.