Висновок ЛКК про потребу в сторонньому догляді не завжди підтверджує необхідність постійного догляду: позиція Верховного Суду

Згідно з обставинами справи, військовослужбовець звернувся до суду з позовом про визнання протиправною відмови у його звільненні з військової служби та зобов’язання розглянути рапорт про звільнення у зв’язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір’ю.
Чоловік зазначав, що подав рапорти про звільнення з військової служби та надав документи, які підтверджують стан здоров’я матері. Проте військова частина відмовила у задоволенні рапортів, посилаючись на відсутність належних доказів необхідності постійного догляду, а також на недоведеність того, що інші члени сім’ї не можуть здійснювати такий догляд.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін апеляційним судом, позов було частково задоволено. Суди виходили з того, що надані військовослужбовцем документи підтверджують потребу матері у догляді та відсутність інших осіб, які могли б його здійснювати, а тому військова частина безпідставно відмовила у звільненні військовослужбовця.
У касаційній скарзі військова частина зазначала, що сам по собі висновок про потребу у сторонньому догляді не підтверджує необхідність саме постійного догляду, яка є обов’язковою умовою для звільнення з військової служби. Крім того, частина наголошувала, що судами не було належним чином досліджено питання наявності інших осіб, які можуть забезпечувати догляд за матір’ю позивача.
Верховний Суд звернув увагу, що на момент виникнення спірних правовідносин підставою для звільнення військовослужбовця була саме необхідність здійснення постійного догляду за хворими батьками, яка повинна бути належним чином підтверджена відповідними медичними документами.
Суд наголосив, що поняття «сторонній догляд» та «постійний догляд» не є тотожними. Сторонній догляд характеризує особу, яка надає допомогу, тоді як постійний догляд визначає характер, тривалість та інтенсивність такої допомоги. Тому висновок ЛКК про потребу у сторонньому догляді сам по собі ще не свідчить про необхідність саме постійного догляду.
Суд зазначив: “Визначення потреби в сторонньому або постійному догляді, а також встановлення факту необхідності його надання, покладається на спеціалізовані медичні органи, а саме: медико-соціальні експертні комісії (МСЕК) та лікарсько-консультативні комісії (ЛКК) закладів охорони здоров’я”.
Верховний Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином, чи підтверджують подані документи саме необхідність постійного догляду, а також не перевірили питання дотримання строків звернення до суду та застосували редакцію закону, яка набрала чинності вже після виникнення спірних правовідносин.
У зв’язку з наведеним Верховний Суд дійшов висновку, що обставини справи були з’ясовані неповно, а висновки судів є передчасними. Тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій було скасовано, а справу направлено на новий розгляд.
Детальніше: постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 300/1382/24 від 15 січня 2026 року.