У сучасних умовах в Україні спостерігається значне зростання кількості судових справ про встановлення батьківства, особливо у випадках, коли йдеться про загиблих військовослужбовців. Такі справи мають вагоме юридичне значення, оскільки від встановлення факту батьківства залежить реалізація прав дитини на соціальні гарантії, спадкування, отримання одноразової грошової допомоги, пенсії у зв’язку із втратою годувальника тощо.
У багатьох випадках безпосередній біологічний матеріал загиблого військовослужбовця відсутній, що унеможливлює проведення класичної ДНК-експертизи “батько-дитина”. Тоді сторони вимушені ініціювати проведення експертизи за участю близьких родичів померлого: найчастіше матері або батька (бабусі чи дідуся дитини). Саме в таких категоріях справ і виникають практичні труднощі.
Як свідчить судова практика, ДСУ “Київське міське бюро судово-медичної експертизи” неодноразово офіційно повідомляло, що не може вирішувати питання біологічного батьківства шляхом дослідження біологічного матеріалу бабусі або дідуся та дитини у зв’язку з відсутністю відповідних методик.
Водночас судову експертизу генетичної ідентифікації з метою встановлення спорідненості можливо провести в інших спеціалізованих установах, зокрема у Київському науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України або у Дніпропетровському обласному бюро судово-медичної експертизи, які мають відповідні методики та технічну можливість проведення таких досліджень.
Судова практика також свідчить про те, що у випадках відмови окремих експертних установ у проведенні генетичних досліджень через відсутність методичного забезпечення або спеціалізації, суди визначають іншу компетентну установу.
Більше того, у рішеннях судів підкреслюється, що відмова певної експертної установи не може бути підставою для позбавлення дитини права на встановлення походження. Принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, закріплений у національному законодавстві та міжнародних актах, зобов’язує суд забезпечити реальну можливість доказування, у тому числі шляхом доручення проведення експертизи іншій спеціалізованій установі.
Наприклад, в ухвалі Київського апеляційного суду у справі № 361/2762/22 від 07 вересня 2023 року вказано:
“23 травня 2023 року до суду апеляційної інстанції надійшов лист – повідомлення Відділення судово-медичної генетичної ідентифікації Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи №100-173/868 від 15 травня 2023 року про те, що вирішити питання біологічного батьківства шляхом дослідження біологічного матеріалу бабусі (матері батька) та дитини неможливо, рівно як і встановити біологічну спорідненість між ними, у зв`язку з відсутністю відповідних методик, а також вирішити питання біологічного батьківства шляхом дослідження біологічного матеріалу дідуся та дитини чоловічої генетичної статі, тобто спорідненості по чоловічій лінії, у вказаній установі неможливо у зв`язку з відсутністю належної технічної бази, а тому ухвала Київського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року повертається без виконання. Водночас повідомлено, що судову експертизу генетичної ідентифікації на предмет встановлення спорідненості по чоловічій лінії можливо провести в Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України (04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, 5) або Дніпропетровському обласному бюро судово-медичної експертизи (49005, м. Дніпро, площа Соборна, 14)”.
Окремо слід зазначити, що чинне процесуальне законодавство не обмежує сторони виключно державними експертними установами. У разі неможливості проведення дослідження державними установами або відсутності у них відповідних методик, дослідження спорідненості може бути проведене у приватних генетичних лабораторіях, які мають належне обладнання та спеціалістів у сфері молекулярно-генетичних досліджень.
В рішенні від 13 травня 2024 року Вінницький міський суд Вінницької області у справі №127/4929/24 зазначив:
“З висновку № 42034 від 10 квітня 2024 року молекулярно-генетичного експертного дослідження, проведеного Медико-генетичним центром «Мама Папа», слідує, що спорідненість не остаточно доведена, ймовірність того, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є біологічним дядьком, тобто братом батька за одним з батьків (полусіблінгом батька) відносно учасника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , в рамках проведеного дослідження складає 61,7 %. Однак суд звертає увагу, що дослідження проводилося у виді «ДНК-тест дядько-дитина» у зв`язку з неможливістю аналізу біологічного матеріалу передбачуваного батька дитини, а також враховує, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідними братами лише по матері ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . З огляду на наведені вище докази, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається заявник, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а вимоги ґрунтуються на вимогах закону, суд вважає доведеним факт того, що батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є безвісти зниклий ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1”.
В рішенні від 20 жовтня 2025 року Свалявський районний суд Закарпатської області у справі № 306/1120/25 зазначив:
“Відповідно до Методики проведення молекулярно-генетичних досліджень (реєстраційний код згідно Реєстру методик проведення судових експертиз Міністерства юстиції України 9.5.01), якою керуються судові експерти Експертної служби МВС України при проведенні судових експертиз за експертною спеціальністю 9.5 «Молекулярно-генетичні дослідження» можливим є проведення аналізу лише у форматі «матидитина» чи «батькодитина».
Тобто, державні експертні установи можуть зробити тест лише у форматі «матидитина» або «батькодитина». А ось «онука бабуся/дідусь» поза їхньою компетенцією.
У зв’язку з цим ключову роль у подібних справах відіграють приватні генетичні лабораторії, які можуть провести дослідження спорідненості між дитиною (онукою) та бабусею/дідусем.
Формально такі висновки не є «судовою експертизою» у розумінні Закону України «Про судову експертизу». Проте, відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює всі подані докази за внутрішнім переконанням, у сукупності з іншими обставинами справи.
Наразі, результати досліджень приватних закладів визнаються належними і допустимими доказами”.
Таким чином, у справах про встановлення батьківства, особливо щодо померлих військовослужбовців, ключовим є правильний вибір експертної установи. Якщо одна установа не має відповідних методик або спеціалізації, необхідно ініціювати призначення експертизи в іншій установі, яка має технічну та наукову спроможність провести дослідження. Судова практика підтверджує, що саме такий підхід забезпечує ефективний захист прав дитини та реалізацію принципу доступу до правосуддя.