Військовослужбовець звернувся до суду, оскаржуючи відмову військової частини у звільненні з військової служби у зв’язку з необхідністю здійснення догляду за батьком, який є особою з інвалідністю І групи.
Він зазначив, що подав рапорт на звільнення, долучивши документи, які підтверджують наявність родинних зв’язків, те, що батько є особою з інвалідністю І групи, який потребує постійного стороннього догляду та відсутність інших членів сім’ї, які можуть здійснювати такий догляд.
Відмову у звільненні військова частина обгрунтувала наявністю у військовослужбовця брата, який також проходить військову службу.
Cуди першої та апеляційної інстанції задовольнили позовні вимоги військовослужбовця, визнавши відмову у звільненні протиправною та зобов’язавши військову частину звільнити чоловіка з військової служби. Суди у рішеннях зазначили, що перебування брата військовослужбовця на військовій службі унеможливлює його участь у здійсненні постійного догляду за батьком. Крім цього, в матеріалах справи відсутні будь-які дані, що брат звертався з рапортом про звільнення його з військової служби на тій самій підставі.
Не погоджуючись із такими рішеннями, військова частина подала касаційну скаргу, зазначивши, що проходження військової служби двома синами не підтверджує відсутність члена сім’ї першого ступеня споріднення.
Суд касаційної інстанції за результатом розгляду касаційної скарги зазначив: “проходження військової служби двома синами не підтверджує відсутності члена сім’ї першого ступеня споріднення, оскільки в контексті Закону № 2232-XII поняття «відсутність» охоплює не лише фізичну відсутність особи, а й її нездатність виконувати обов’язки з догляду через об’єктивні обставини (перебування в полоні, відбування покарання, здійснення військової служби тощо). Військова служба є такою обставиною, що унеможливлює фактичне здійснення догляду, оскільки військовослужбовці, з огляду на службові обов’язки, не можуть вільно розпоряджатися своїм місцеперебуванням, часом та виконувати функції, несумісні з проходженням військової служби”.
У рішенні вказано, що відсутність членів сім’ї першого чи другого ступеня споріднення слід розуміти як фактичну неможливість таких осіб здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю. Якщо такі родичі формально існують, але з об’єктивних причин (наприклад, військова служба, полон, відбування покарання) не можуть здійснювати догляд, це прирівнюється до їх відсутності.
Враховуючи наведене, суд відмовив у задоволенні касаційної скарги.