Самовільне залишення військової частини (СЗЧ)

Самовільне залишення військової частини або місця служби — один з найбільш серйозних військових злочинів, особливо в умовах воєнного стану.

Незважаючи на це, кількість військовослужбовців, які вирішили піти у СЗЧ, постійно зростає. Мотиви у кожного свої: фізичне виснаження, проблеми вдома, погані стосунки з командуванням тощо. Проте, якою б не була причина, з точки зору закону такі дії кваліфікуються як протиправні й тягнуть за собою відповідальність.

Важливо розрізняти СЗЧ та дезертирство. Якщо у першому випадку діяння кваліфікується як тимчасове ухилення від служби, то дезертирство передбачає прямий намір остаточно уникнути військового обов’язку і карається більш суворо.

Відповідальність та покарання за СЗЧ

Даний злочин кваліфікується Кримінальним кодексом України (ККУ) за статтею 407 і стосується будь-якого військовослужбовця, який без поважних причин був відсутній на службі понад три доби. Стаття має п’ять частин, кожна з них окреслює різний ступінь тяжкості правопорушення, залежно від терміну та обставин відсутності.

• Частини 1–4 регулюють СЗЧ, вчинене у мирний час або в умовах особливого періоду.
• Частина 5 стосується правопорушення, скоєного в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.

СЗЧ в умовах воєнного стану. Закон №2839-IX

З моменту запровадження Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 воєнного стану відповідальність за самовільне залишення частини була кардинально посилена. Всі випадки СЗЧ тривалістю понад три доби автоматично кваліфікуються за частиною 5 статті 407 ККУ. Це найсуворіша норма, яка передбачає позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.

Закон №2839-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» посилив кримінальну відповідальність за певні військові злочини, заборонивши судам призначати покарання м’якше за встановлене законом.

Заборона умовного терміну. Судам заборонено призначати покарання, не пов’язане з позбавленням волі (тобто застосовувати умовний термін, передбачений статтею 75 ККУ).

Мінімальний строк. Фактично найменшим покаранням за СЗЧ у воєнний час стало позбавлення волі терміном на 5 років.

ВАЖЛИВО!
Ці зміни створили ситуацію, коли військовослужбовець, якому суд виніс обвинувальний вирок за ч. 5 ст. 407 ККУ, майже гарантовано отримує реальний тюремний строк. Тому дуже важливо шукати правові шляхи для максимального пом’якшення або уникнення вироку.

Розшук СЗЧ

Якщо військовослужбовець не повертається на службу, військова частина проводить службове розслідування і, як тільки факт відсутності перевищує встановлений термін (понад три доби у воєнний стан), інформація передається до правоохоронних органів. Це означає початок кримінального провадження.

Хто проводить розшук СЗЧ.

ТЦК та СП, Національна поліція, Державне бюро розслідувань, СБУ та військова служба правопорядку (ВСП). Кожна з цих структур діє в межах своєї компетенції, а розшукові заходи можуть включати оперативну роботу, перевірку місць проживання, передачу даних до загальних реєстрів тощо.

Як дізнатися, чи військовий у розшуку.

Для з’ясування офіційного статусу військовослужбовцю або його адвокату необхідно звернутися з запитом до територіального управління ДБР для отримання витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР). Цей витяг покаже, чи порушено кримінальне провадження, за якою статтею кваліфікуються дії, та хто є слідчим у справі.

Що робити тим кого розшукують.

Потрапляння до бази розшуку означає високий ризик примусового затримання правоохоронцями. У цій ситуації зволікання — найгірша стратегія. Необхідна добровільна явка, але діяти потрібно спираючись на кваліфіковану юридичну підтримку.

Особливості повернення із СЗЧ після 30 серпня 2025 року

30 серпня 2025 року сплинув термін дії спрощеного механізму повернення на службу для військовослужбовців, які самовільно залишили військову частину.

Наразі діє загальна процесуальна процедура. Вона складніша та вимагає залучення органів досудового розслідування та суду, проте залишається єдиним легітимним шляхом уникнення реального позбавлення волі.

Юридичним підґрунтям для звільнення від відповідальності залишається ч. 5 ст. 401 Кримінального кодексу України.

Покроковий алгоритм дій при поверненні після самовільного залишення частини

Перш за все необхідно встановити процесуальний статус військовослужбовця.

• Перевірити наявність відкритого кримінального провадження.
• Дізнатися чи перебуває особа у базах розшуку МВС/ДБР.
• Проаналізувати ризики перекваліфікації ст. 407 (СЗЧ) на ст. 408 (дезертирство).

Суд та прокуратура при прийнятті рішення спираються на позицію військової частини.

Потрібно отримати письмову згоду від командира військової частини про готовність прийняти військовослужбовця для подальшого проходження служби.

Якщо частина, в якій військовий проходив службу, відмовляє у поновленні або існує необхідність у переведенні, адвокат ініціює пошук іншої в/ч та супроводжує процес.

Щоб уникнути затримання, повернення має бути коректно зафіксованим з юридичної точки зору.

Потрібно прибути до органу досудового розслідування — територіального управління ДБР або прокуратури у супроводі адвоката.

Написати заяву про добровільне повернення.

Подати клопотання прокурору про ініціювання перед судом питання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 ККУ.

Прокурор направляє матеріали до суду. Суд, перевіривши наявність підстав (вперше вчинене правопорушення, добровільність повернення, згода командира), виносить Ухвалу про звільнення від кримінальної відповідальності.
Саме цей документ є гарантією того, що вас не притягнуть до відповідальності за СЗЧ у майбутньому.

З ухвалою суду військовослужбовець прибуває до розташування частини. Командир видає наказ про поновлення у списках особового складу. Відновлюється грошове, продовольче та речове забезпечення.

Ризики самостійних дій

При самостійному зверненні без попередньої підготовки клопотань існує ризик обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до моменту суду.

Без попередньої домовленості з командиром частини прокуратура може не погодити закриття справи, оскільки фактично військовому “нікуди повертатися”.

Якщо причиною СЗЧ були проблеми зі здоров’ям, повернення без попереднього збору медичної документації може призвести до повторного потрапляння в умови, несумісні зі станом здоров’я.

Як адвокат може допомогти уникнути покарання чи пом’якшити його

Оскільки в умовах воєнного стану закон забороняє умовне покарання, наша мета — використати всі доступні правові інструменти, щоб суд призначив мінімально можливі санкції або отримав достатньо підстав для виправдання військовослужбовця.

1. Запобігання кваліфікації злочину як дезертирства (Ст. 408 ККУ).
Ми працюємо над доведенням відсутності наміру на остаточне ухилення від служби. Це необхідно для того, щоб дії військового залишилися в межах СЗЧ (ст. 407 ККУ).

2. Апеляція до пом’якшувальних обставин.
Добровільне повернення, сімейні обставини, стан здоров’я, дії командування, що спровокували відсутність — це важливі фактори, які впливають на рішення суду. Адвокат збирає і представляє докази максимально ефективно.

3. Юридичний супровід поновлення.
Ми контролюємо процес повернення на службу, а також відновлення грошового та інших видів забезпечення.

Відповіді на популярні запитання

1. Коли закінчується строк давності притягнення до відповідальності за СЗЧ?

Для злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 ККУ, строк давності становить 10 років з моменту вчинення. Це означає, що кримінальне переслідування може розпочатися будь-коли протягом цього десятиліття, і сподівання «перечекати розшук» є хибним.

2. Чи можливо отримати умовний строк при СЗЧ, вчиненому під час дії воєнного стану?

Ні. Закон №2839-IX прямо заборонив судам застосовувати умовне звільнення від відбування покарання (стаття 75 ККУ) або призначати більш м’яке покарання, ніж передбачено санкцією ч. 5 ст. 407 ККУ. Це означає, що обвинувальний вирок гарантує реальне позбавлення волі на строк від 5 років.

3. Чи нараховується грошове забезпечення військовому, який перебуває у СЗЧ?

Ні. З моменту внесення відомостей до ЄРДР військова частина призупиняє нарахування грошового, продовольчого та речового забезпечення. Усі виплати та пільги відновлюються лише після поновлення на службі відповідно до рішення суду.

4. Чи можна обирати частину, куди повернутися після СЗЧ?

Так, ви маєте таку можливість. Військовослужбовець може повернутися у свою військову частину або підрозділ, а також отримати відношення від іншої частини та прибути туди для продовження служби. Перед переходом обов’язково потрібно повідомити слідчого ДБР про наявність такого відношення.

5. Чи впливає термін перебування в СЗЧ на покарання?

До трьох діб. Дисциплінарна відповідальність. Кримінальне провадження не відкривається.

Понад три доби. Настає кримінальна відповідальність. Чим довший строк самовільного залишення військової частини, тим складніше довести, що не було наміру дезертирства, яке кваліфікується за більш жорсткою статтею.

6. За повторне СЗЧ інша відповідальність?

Законодавчий механізм, який до 30 серпня 2025 року дозволяв звільнення від кримінальної відповідальності, поширювався виключно на тих, хто вперше вчинив СЗЧ або дезертирство. На сьогодні, якщо СЗЧ вчинено повторно, шанси на будь-яке пом’якшення мінімальні, і військового очікує реальний тюремний строк.