У зв’язку з масштабною мобілізацією та тривалим перебуванням військовослужбовців у зоні бойових дій, зросла кількість випадків відсутності осіб у розташуванні військових частин із різних об’єктивних причин — поранення, лікування, відпустка, переміщення тощо. Водночас у практиці почастішали випадки, коли командування військових частин поспішно та без належного службового розслідування видає накази про визнання військовослужбовців такими, що самовільно залишили військову частину. Часто такі рішення ухвалюються формально, без з’ясування реальних обставин та без урахування наданих пояснень або документів про місце перебування військовослужбовця. Це змушує захисників (захисниць) або їхніх родичів звертатися до суду для скасування незаконних наказів. Судова практика останніх місяців підтверджує системність цієї проблеми.
Рішенням від 30 липня 2025 року Рівненський окружний адміністративний суд у справі №460/9650/25 визнав протиправним і скасував наказ про самовільне залишення військової частини військовослужбовцем.
Згідно з обставинами справи, до суду звернулася матір військовослужбовця, оскаржуючи бездіяльність військової частини, яка не подала через ТЦК та СП повідомлення про зникнення її сина безвісти. Вона зазначила, що зв’язок з ним обірвався ще в липні 2022 року, однак замість офіційного сповіщення отримала матеріали службового розслідування, де її сина безпідставно звинуватили у самовільному залишенні частини.
Приймаючи рішення, суд наголосив, що факт самовільного залишення військовослужбовцем місця служби або військової частини повинен бути належно підтверджений, а також встановлений у результаті всебічного, повного, об’єктивного та своєчасного службового розслідування. Результати такого розслідування мають бути оформлені у вигляді акту. Водночас акт, що наявний у матеріалах справи, не містить достовірної інформації, яка б дозволяла однозначно зробити висновок про факт самовільного залишення частини. Більше того, витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, що також долучений до матеріалів справи, містить дані про його зникнення безвісти на території бойових дій під час ведення воєнних дій. Враховуючи наведене, оскаржуваний наказ про самовільне залишення військової частини є протиправним, та таким, що підлягає скасуванню.
Рішенням від 17 липня 2025 року Харківський окружний адміністративний суд у справі №520/2654/25 визнав протиправним та скасував наказ про результати службового розслідування, згідно яким військовослужбовець був визнаний як особа, яка самовільно залишила військову частину або місце служби.
Відповідно до обставин справи, дружина військовослужбовця подала до суду позов, в якому зазначила, що її чоловік, який перебуває у полоні, протиправно був визнаний таким, що самовільно залишив військову частину.
Розглянувши справу, суд зазначив, що матеріали справи підтверджують, що поліція проводить досудове розслідування щодо порушення законів та звичаїв війни військовими російської федерації, зокрема щодо незаконного захоплення в полон військовослужбовця, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Факт перебування у полоні також офіційно підтверджено через Міжнародний комітет Червоного Хреста, СБУ, Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими та Центр Розбудови Миру. Втім ці обставини не були враховані під час службових розслідувань, попри неодноразові повідомлення про них до військової частини, а тому оскаржувані накази є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 14 липня 2025 року у справі № 300/8842/24 скасувала наказ щодо затвердження результатів службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини військовослужбовцем.
Згідно з матеріалами справи, до суду звернулася дружина зниклого безвісти військовослужбовця, оскаржуючи протиправний наказ про визнання його таким, що самовільно залишив військову частину. Вона зазначила, що чоловік є зниклим безвісти, а тому рішення частини є незаконним.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що висновок про самовільне залишення військової частини було зроблено лише на підставі пояснень двох працівників медичної служби, без отримання свідчень інших осіб. Військова частина не вжила всіх необхідних заходів для проведення всебічного, повного та об’єктивного службового розслідування обставин відсутності військовослужбовця, а тому наказ є таким, що підлягає скасуванню.
Рішенням від 23 червня 2025 року Сумський окружний адміністративний суд у справі № 480/8565/24 скасував наказ про визнання військовослужбовця таким, що самовільно залишив військову частину.
Військовослужбовець звернувся до суду, оскаржуючи наказ про визнання його таким, що самовільно залишив частину. Він зазначив, що проходить службу з жовтня 2022 року. Після поранення в листопаді 2023-го йому провели операцію зі встановленням металевого фіксатора, після чого він проходив лікування та обстеження, про що повідомляв командира частини. Проте наказом його визнали винним у самовільному залишенні служби.
Приймаючи рішення у справі, суд зазначив, що не вважається самовільним залишення військової частини за наявності дозволу командира, залишення для виконання наказу командира, відрядження, прямування до нового розташування військової частини, лікування, переміщення/ротація, відпустка, навчання тощо. Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів перебування військовослужбовця на лікуванні та поінформованість командира військової частини про це, наказ є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Рішенням від 28 травня 2025 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд у справі № 300/6104/24 скасував наказ про самовільне залишення військової частини військовослужбовцем.
Відповідно до обставин справи, військовослужбовець звернувся до суду із позовом до військової частини щодо визнання протиправним наказу про визнання його таким, що самовільно залишив військову частину. Він зазначив, що після отримання травми, проходив тривалий час лікування, а згодом і перебував у відпустці, під якої було видане оскаржуване рішення.
За результатом розгляду справи, суд зазначив, що видання військовою частиною наказу було передчасним та здійснено без наявності достатніх підстав для проведення такого службового розслідування, оскільки військовослужбовець перебував у відпустці. Крім цього, в акті службового розслідування не наводяться аргументи щодо вибору дати, з якої чоловіка слід вважати таким, що самовільно залишив військову частину.